DuckDNS, No-IP, Dynu: три способи не пам'ятати свій IP

Dynamic DNS робить одну річ: ім'я лишається тим самим, коли провайдер міняє адресу. Клієнт (роутер, крон, демон) раз на кілька хвилин каже сервісу «я тепер тут», сервіс переписує A-запис із коротким TTL. Усе інше на сайтах цих сервісів — обгортка навколо одного HTTP-запиту.

Одразу про мій досвід, щоб не вдавати зайвого. DuckDNS я ганяв роками, і навіть не як DDNS: на VPS зі статичним IP він працював просто як безкоштовний піддомен. No-IP і Dynu руками не мацав, усе про них нижче взято з їхньої документації й тарифних сторінок станом на жовтень 2026.

Що дають безкоштовно

Цифри No-IP варто перевіряти перед використанням: старі огляди досі пишуть про три імені, зараз одне.

Як виглядає оновлення

DuckDNS — токен у URL, відповідь OK або KO, більше нічого:

curl -s "https://www.duckdns.org/update?domains=myname&token=TOKEN&ip="

Порожній ip= означає «візьми адресу, з якої прийшов запит». Той самий URL із &txt=... ставить TXT-запис, і цього досить для wildcard-сертифіката Let's Encrypt.

No-IP і Dynu говорять протоколом dyndns2, тому їх розуміє ddclient і більшість роутерів:

curl -s -u "user:pass" "https://dynupdate.no-ip.com/nic/update?hostname=myname.ddns.net"
curl -s "https://api.dynu.com/nic/update?hostname=myname.dynu.net&password=PASS"

Відповіді good <ip> / nochg <ip>. Якщо крон шле оновлення частіше, ніж міняється адреса, і отримує nochg сотнями, сервіс має право забанити клієнта. Спершу порівняти адресу з попередньою, тоді слати.

Характер кожного

DuckDNS — два ентузіасти й донати. Логін через чужий OAuth, один токен на весь акаунт, жодних записів крім A, AAAA і TXT. Мінімалізм тут і сила, і стеля: MX не поставиш, свій домен не підключиш, SLA нема. Резолв іноді провалюється на хвилини, і поскаржитись нікому.

No-IP — найстаріший із трьох і єдиний, що вшитий майже в кожен побутовий роутер. Це його справжня перевага: камера чи NAS, на які не поставиш крон, усе одно його вміють. Ціна безкоштовного плану — лист раз на місяць, і якщо його проґавити, ім'я знімуть із DNS. Маркетинг називає це «безкоштовно назавжди»; чесніше «безкоштовно, поки клацаєш».

Dynu — єдиний із трьох, хто безкоштовно пускає твій власний домен на свої неймсервери й оновлює його як динамічний. Тобто це вже повноцінний DNS-хостинг із DDNS зверху, а не піддомен напрокат. Мінус: компанія менш відома, і перевірити її надійність можна тільки часом.

Де це ламається

• CGNAT. Якщо провайдер тримає тебе за спільною адресою, DDNS чесно оновить запис на IP, до якого ніхто не достукається. Перевірити: адреса на WAN-інтерфейсі роутера має збігатися з тією, що показує curl ifconfig.me. Не збігається — потрібен тунель (WireGuard до VPS, Cloudflare Tunnel, Tailscale), а не DDNS.
• Ім'я не твоє. У 2014 році Microsoft через суд забрала в No-IP два десятки доменів, і мільйони чужих хостів перестали резолвитись на кілька днів. Піддомен на чужому домені живе, поки живий і вільний сам домен.
• Токен у кроні. Update-URL із токеном лежить у crontab, у логах, в історії шела. Хто його має, той переводить твоє ім'я на свій IP. У DuckDNS токен один на всі п'ять імен.
• Ім'я видно всім. Щойно на піддомен випущено сертифікат, він у Certificate Transparency, і сканери приходять за хвилини. DDNS-хост удома — це публічна адреса дому.

Що я з цього беру

DuckDNS лишаю для одноразового: підняти щось на вечір, отримати сертифікат, показати лінк. Для цього він ідеальний, бо від ідеї до HTTPS одна команда.

Для всього, що живе довше місяця, я пішов на власний домен. Причина не в аптаймі DuckDNS, а в тому, що ім'я стає частиною лінків, конфігів і чужих закладок, і переїзд з щось.duckdns.org потім коштує дорожче за десять років домену.

No-IP не беру: один хост і щомісячний клік не мають сенсу, коли є крон і два сусіди без цієї умови. Візьму, якщо трапиться залізяка, яка вміє тільки його.

Dynu — наступний кандидат на спробу, якщо знадобиться динамічна адреса вдома під власним доменом. Рішення зміниться, якщо мій реєстратор дасть API для оновлення записів: тоді посередник не потрібен узагалі.

Переоцінене в усіх трьох одне й те саме: «remote access». DDNS дає ім'я, а не доступ. Доступ — це проброс порту, відсутність CGNAT і те, що стоїть на цьому порту.