Службовий хедер і футер у claude.ai

Дефолтна відповідь чату про себе не каже нічого. Якою моделлю це варто було робити, які інструкції спрацювали, скільки коштувало — модель це (частково) знає і мовчить.

Лікується не промптом щоразу, а преференціями — блоком інструкцій, який підмішується в кожну нову розмову. На виході кожна відповідь відкривається моноширинним службовим блоком і ним же закривається.

Налаштування живуть у Settings → Profile. Діють на нові розмови, не на поточну — тобто поточну цим блоком уже не полагодиш.

Мінімальна робоча заготовка

Три окремі правила, кожне робить одну річ:

- Завжди починати відповідь рядком-рецензією: чи правильно обрано
  інструмент (чат / агент / віддалений ран), модель і effort для цього
  запиту — коротко, одним рядком, до основної відповіді.
- У той самий службовий блок: назви задіяних скілів виділяти як quote,
  і туди ж цифри по токенах.
- Службовий блок подавати моноширинним блоком, а не звичайною прозою.
- Наприкінці відповіді — футер того ж стилю з підсумковими цифрами.

Три речі, від яких залежить, спрацює воно чи ні:

1. Слово «завжди». Без нього преференція читається як контекстна — застосується вибірково, рівно тоді, коли модель сама вирішить, що доречно. А мета якраз протилежна.
2. Явна вимога моноширинності. Інакше блок відрендериться прозою і зіллється з відповіддю. Формулювання monospace-lead спрацьовує.
3. Розбивка на окремі рядки-правила. Один довгий абзац із трьома вимогами виконується частково; три коротких — цілком.

Що в цей блок класти можна

Останній рядок — головна пастка формату, і починається вона з того, як воно ламається. Чат-шар не бачить власних лічильників: ні спожитого, ні залишку в контексті немає. Тому будь-яка цифра «input/output цієї відповіді» — згенероване число, схоже на правду і не більше.

Марним футер із цифрами це не робить. Але тягне за собою одне правило: у службовому рядку вказувати, чиї це токени. usage завершених ранів — реальність, її міряв лог рану. токени цього чату — позначати як недоступне, а не затикати красивим числом.

Той самий принцип скрізь, де формат просить цифру, а джерела під неї нема: чесніше написати «немає джерела», ніж набити рамку правдоподібним шумом. Формат, який змушує вигадувати, гірший за відсутність формату.

Чому саме моноширинний

Не естетика, а функція: блок має не читатись як відповідь. Проза службового рядка зливається з першим абзацом, і око не встигає їх розділити. Моноширинний блок фіксованої форми зчитується як службовий шар за мілісекунди — і пропускається, коли не потрібен.

Звідси й друга вимога: форма стабільна, однакові поля в однаковому порядку. Блок, що щоразу різний, читається як текст — тобто перестає працювати.

Таблиця рішень

Антипатерни

• Просити цифри, яких модель не бачить. Рамка заповниться — правдоподібним і неправдивим.
• Вимагати однією преференцією п'ять речей. Виконається одна-дві, решту модель тихо загубить.
• Класти в преференції поведінкові вимоги замість форматних. «Не сперечайся», «завжди хвали» — це не формат, воно відфільтрується (і правильно, що відфільтрується).
• Робити блок довшим за відповідь. Службовий шар, дорожчий за корисне навантаження, — це вже не службовий шар.
• Дублювати в блоці те, що й так видно в інтерфейсі. Виклики інструментів уже показані; переказувати їх у шапці — палити рядки.

Чекліст

• У формулюванні є «завжди»
• Кожна вимога — окремим рядком
• Моноширинність вимагається явно
• Поля блоку однакові від відповіді до відповіді
• Кожна цифра має назване джерело
• Токени чату позначені як недоступні, а не заповнені
• Блок вміщується в три-чотири рядки